Болі в шиї та в руках після пологів

Узагальним випадки, коли після пологів приблизно на сьомому - дев'ятому місяці у молодих мам виникають болі в області шиї, надпліч, у міжлопатковій ділянці, болі в руках, нестійке оніміння і м'язова слабкість в руках, тобто симптоми радикулопатій шийного відділу, і всякі м'язово-тонічні синдроми.

Одна з «остеопатичних» причин, оскільки симптом значно віддалений від джерела в тілі – це блокований криж. Дисфункція крижів утворюється по завершенню пологів, коли таз, що «розкрився», не до кінця повертається у вихідний стан. При цьому криж може блокуватися і затискатися між тазовими кістками як у положенні нутації, так і в контрнутації.

Далі, коли така мама встає у вертикальне положення, виявляється "перекіс" - вага тіла виявляється зміщеною з площі опори. Поставні або постуральні рефлекси намагаються збалансувати поставу, і повернути вагу тіла на площу опори. Якщо нижня частина тіла при цьому заблокована — криж затиснутий між тазовими кістками, то постуральна адаптація відбувається за рахунок верхньої частини тіла.

Але ця компенсація не може бути цілком гармонійною для тіла. У вертикальному положенні також діють постуральні рефлекси горизонтального погляду, підтримки площини прикусу в горизонтальній площині та ін. Виникає протиріччя адаптаційних тенденціях організму. У цьому конфлікт часто відбувається лише на рівні нижніх шийних хребців, шийно-грудного переходу. На цю конфліктну область додається дійсне навантаження відношення дитини на руках. У результаті, на шию впливають: 1) Рефлекси від крижів та тазу, 2) Рефлекси органів чуття голови, 3) Навантаження від рук і плечового пояса. Виникає надмірне навантаження, і організм створює додаткову точку опори – блокуються хребці із заснуванням сегментарної дисфункції. Як «плата» за цю нову патологічну точку опори, можливі радикулопатії. Блоковані хребці здавлюють, дратують нерви і виникають біль у шиї, оніміння, слабкість та біль у руках.

Корекція в даному випадку випливає з механізму - це звільнення крижів у його поєднанні з п'ятим поперековим хребцем і в крижово-клубових суглобах. Добре, якщо при цьому вдається досягти задовільного руху крижів та тазових кісток у краніосакральному, або фасціальному ритмах. Наприкінці такої роботи важливо перевірити краніосакральний синхронізм. Після цього за необхідності — робота з адаптаціями, що вкорінилися. За консультаціює звертайтесь до наших лікарів.