Чим відрізняється лікар остеопат від вертебролога?
Якщо ви почнете шукати в англомовному гуглі "хто такий вертебролог (vertebrologist)", то, на ваше здивування, жодних посилань, жодної інформації, окрім як посилання на сайти країн пострадянського простору, ви не знайдете! Це зумовлено тим, що в західноєвропейських та англомовних країнах такої лікарської спеціальності просто не існує. Але ви знайдете багато інформації про лікарів остеопатів або ж лікарів хіропрактики, а також про фізіотерапевтів, реабілітологів тощо. Та суть даної статті, все ж таки, про досить принципові відмінності між вертебрологом і остеопатом.
Навіть у самій назві кожного напрямку вже велике диференціювання: вертебролог - від слів vertebra, тобто хребець і logos - наука, остеопат - від слів os - кістка ( спойлер: будь-яка кістка тіла;) ), pathos - патологія. Тобто вертебролог лікує захворювання виключно хребта! А остеопат лікує, як мінімум зі значення, будь-яку кістку і хребет в тому числі. Але на практиці остеопати пішли ще далі, і почали обʼєднувати між собою всю анатомію, фізіологію і біохімію, і тому на сьогоднішній день лікарі остеопати займаються лікуванням, а також профілактикою, захворювань різних систем та органів, включаючи і нервову, і скелетно-мʼязеву, певні шлунково-кишкові проблеми, бронхо-легеневі, серцево-судинні, ендокринні порушення, тощо. Для кожної із систем є власний метод діагностики, специфічні техніки корекції, є анатомо-фізіологічне обгрунтування використання і поєднання усіх медичних знань.
У міжнародному класифікаторі хвороб 10-го перегляду (МКХ-10) для лікарів-остеопатів є власні виокремлені діагнози "Соматична дисфункція, біомеханічні ушкодження" під шифрами М99.0 - М99.9.
На реальному клінічному прикладі розберемо різницю між вертебрологом і остеопатом, що з вірогідністю 99% розкладе цю різницю по полицях.
Пацієнтка 40 років має скарги на болі в лівій попереково-тазовій ділянці, з незначною періодичною іррадіацією в ділянку крижа знову ж таки зліва. Скарги зʼявилися через 1.5 місяця перебування за кордоном, після початку повномасштабної війни в Україні. Пацієнтка повʼязала появу болей зі стресом (що цілком справедливо у даному випадку), а також із періодичним носінням маленької 3-річної дитини на руках. Скарги розвивалися поступово, не було епізоду гострого болю чи прострілу в спині. Біль в спині турбував переважно у нічний час, особливо при перебуванні у положенні на спині чи на лівому боці. Іноді 2-3 години після сну пацієнтці треба було часу, щоб "розходитися", і тоді симптоматика могла полегшитися значно, але іноді виникала необхідність у прийомі протизапальних-знеболюючих засобів. Вже після повернення в Україну, зверталася дана пацієнтка і до невролога, і до нейрохірурга, адже було виконано МРТ попереково-крижового відділу хребта, на якому була знайдена невелика протрузія L4-L5 до 3.5 мм, були призначені курсами протизапальні засоби, вітаміни групи В, міорелаксанти, тощо. Зі слів пацієнтки поки відбувався прийом препаратів, симптоматика дещо полегшувалася, біль притуплявся, але нічний біль так і не змінювався. Пацієнтка так само зверталася до лікаря вертебролога, який з її слів виконував маніпуляції на хребті, а також використовував фізіотерапію. Але бажаний результат, зникнення больових відчуттів, так і не настав.
До нашої клініки пацієнтка звернулась вже у розпачі, адже всі існуючі методи (на її думку) вона вже перепробувала за 2 роки не допомогли, і записалася, мовляв, "ще тут не була!" Вже під час детального опитування скарг, лікар остеопат прийшов до висновку, що проблема появи больового синдрому є наслідком порушенням венозного відтоку в даній ділянці. Залишалось небагато, але найскладніше, віднайти причину застою.
При огляді МРТ знімків нашим лікарем (а їх було виконано 2-чі у 2023 та 2024 роках) були знайдені певні неспівпадіння, в одному з описів була описана анатомічна особливість у вигляді сакралізації L5, в іншому навіть вирішили це не описувати, або не побачили, але наш спеціаліст, уважніше роздивившись, побачив там люмбалізацію S1. Насправді, в даному клінічному випадку це аж ніяк не мало місце у впливі на симптоматику пацієнтки, але доводить, вкотре, що МРТ знімки треба дивитися кожному лікарю уважно самостійно, а не надіятися на опис рентгенолога.
При детальному зборі анамнезу життя стало відомо, що пацієнтка народжувала шляхом кесарського розтину, а ми вже писали про часті наслідки кесарського у вигляді спайкового процесу малого тазу. А також була травма спини в підлітковому віці, про яку вона забула, але ознаки якої лікар також побачив на МРТ знімках. Під час тестування пацієнтки були виявлені певні гравітаційні відхилення тіла в цілому, а також торсії мʼяких тканин тазу та верхнього плечового поясу у протифазі. Під час пальпації мʼяких тканин та органів було виявлено велику кількість вторинних спайок в лівій тазовій ділянці. Ще на початку огляду лікарем, лежачи на спині, пацієнтка не могла навіть розігнути ноги, адже різко посилювався біль у вище вказаних ділянках попереку та тазу. І вже після проведення першої маніпуляції на спайках, настало полегшення від болю на 70%, чого не було навіть після прийому сильних знеболюючих засобів. Після подальшої біомеханічної остеопатичної корекції тазу, крижа та інших ділянок тіла, біль зникла майже повністю. Тобто 30 хв маніпуляцій замінило 2 роки безрезультатного лікування.
Звичайно для отримання тепер стійкого та тривалого ефекту було рекомендовано і інші остеопатичні процедури, такі як міофасціальний реліз та ін., але цей випадок є так званим "класичним" випадком в остеопатії, коли лікувати треба було пацієнта, а не його больовий синдром. Навіть якщо біль локалізується в ділянці хребта, це не означає, що причиною є саме проблеми хребта, хоча в певних випадках і в ньому також бувають первинні проблеми, які можуть проявлятися в інших ділянках тіла. А означає, що треба пацієнта розглядати крізь парадигму анатомо-фізіологічної цілісності та єдності організму, що дуже часто втрачають вузькі спеціалісти, лікуючи виключно локальну симптоматику.
Бажаємо усім міцного здоровʼя. Чекаємо вас у нашій клініці як на лікувальних, так і на профілактичних остеопатичних сеансах!